У цій мистецькій споруді вперше в історії Сполучених Штатів Америки було використано газові ліхтарі та кондиціонер. Театр являється найдавнішим серед тих, які в сучасності доступні для своїх шанувальників у місті. Більш детально про довгу та цікаву історію культурної будівлі, а саме: заснування та становлення, визначні події, хто тут починав свій кар’єрний шлях до успіху — читайте далі.З чого почалась історія театру? Далі на philadelphia-trend.
Театр Walnut Street виник у жовтні 1808 року в місті братерського кохання. Хоч тоді споруда мала назву — “The New Цирк”, і належала двом власникам — Жану Брешару та Віктору Пепіну. Останні викупили поточну землю в містянина, щоб розширити своє підприємство, потім додали у шоу програму класичнї п’єси.
На початку вісімнадцятого сторіччя з’явилась оркестрова яма та нова назва — “Театр Олімпійський”. Там, одразу вийшли дебютні виступи: “Суперники” та “Бідний солдат”.
Згодом бізнес двох власників був конфіскований шерифом філадельфійського округу й виставлений на аукціон. Тимчасово керував будівлею Джемс Клемсон, а потім новим очільником став тутешній адвокат — Чарльз Берд. Проте він теж не довго володів майном.
Наступний період відомий ще тривалішою епопеєю продажів та перепродажів. Допоки у 1818 році культурна інфраструктура не була реорганізована в траст зі ста п’ятнадцяти акціонерів. Серед останніх найвідомішими стали два Вільяма: Вуд і Воррен. Бізнесмени до 1820 року ще мали під керівництвом театр “Chestnut Street”, але неочікувано для всіх поточна культурна споруда була зруйнована, внаслідок масштабної пожежі. Ентузіасти не залишили свою мету — створити у місті найкращий театр, тому і купили частку майна, яке довгий час не розвивалося, а лише змінювало господарів.
У вищезгаданому році розпочалась нова сторінка в історії театру, вже під сучасною назвою — “Walnut Street Theatre”. На той час, там грали такі вистави, як: “Wild Oats” та “The Agreeable Surprise”.
Також відомо, що театр з міста братерського кохання являється одним з перших у США, де встановили газові ліхтарі та кондиціонер. Електронні люстри та фарби на території мистецької зони з’явились трохи пізніше, ніж в інших сусідніх культурних об’єктах.
Становлення театру у Філі
У народі кажуть: “як назвеш корабель, так він і попливе”. Для всіх власників філадельфійського театру схоже, що ця фраза була життєвим кредо. Знову відбувався “ребрендинг зразка дев’ятнадцятого сторіччя”, допоки Едвін Бут і Джон Кларк не придбали театр. Джон згодом викупив частку майна Едвіна, ставши єдиним господарем “Walnut Street Theatre”.
В період розгортання Другої світової війни культурна споруда увійшла під протекторат братів Шуберт з Нью-Йорку, які тоді володіли майже всіма театрами у США.
Також друга половина двадцятого сторіччя для історії місцевої будівлі знаменується визнанням у жовтні 1966-го, як історичної пам’ятки Америки. А, під час президентських виборів між Джеральдом Фордом та Джиммі Картером, театральну сцену заполонили політичні обіцянки кандидатів на посаду гаранта держави. До слова кажучи, тоді споруда вже належала компанії Walnut Street Theatre Corporation, яка виникла у 1969 році. Вони ініціювали створення Театральної школи у Філадельфії, яка з 1984 року дає відповідну освіту більше ніж тисяча двісті студентів, а в 1986 році була представлена “Independence Studio” у трьох серіалах.
Сучасна історія та найвідоміші вистави театру
В сучасний період підприємство заснувало аж п’ять постановок за сезон. Свого часу компанія стала найпопулярнішою на нашій планеті за підписками — понад п’ятдесят тисяч. Поточні керівники мають таке майно: головну сцену, “Independence Studio”, а також студію на п’ятому поверсі, яка іноді експлуатувалась орендаторами для незалежних постановок.
Напередодні розгортання масштабної епідемії коронавірусу господарі театру готували чергові ремонтні роботи, щоб розширити бізнес, але плани довелось відкласти на потім.
У 2020 році ковід вдарив по всім розважальним установам у місті. Тутешня влада заборонила відвідування живих виступів. Наперекір труднощам, вони створили онлайн-проєкт про історії акторів та працівників рідної компанії. Остання робота підвищила статус найстарішого чинного театру в США. І, водночас потужно обурила колишніх працівників “Walnut Street Theatre Corporation” — вони навіть влаштувала публічний мітинг, де закликали не вірити розповідям корпорації. Тоді лунало чимало скарг на те, що в мистецькому домі присутній різноманітні форми дискримінації, зокрема, расизм.
Загалом за час існування театру, тут проходила незчисленна кількість багатожанрових вистав. Одна з найдавніших та пам’ятних – “Я скажу, що вона у волоського горіха”, легендарних братів Марксів.
Напередодні чергової світової війни тут ще демонструвалися тодішні витвори кінематографа, а також водевілі, бурлескні вистави, які закінчувалися з останніми променями сонця.
Свого часу культурна споруда стала місцем для становлення майбутньої театральної кар’єри для таких видатних виконавців, як: Етель Беррімор, Марк Інделікато, Едвін Бут, Джордж М. Коен, Клодетт Кольбер, Генрі та Джейн Фонд, Сэмюэл Л. Джексон, Роб Макклюр, Джаррод Спектор, Джордж К. Скотт, Джессіка Тенді та інші.
