Френсіса Джонсона, музиканта з Філадельфії, називають одним із засновників джазу. Музика, яку він писав та грав разом зі своїм гуртом, була новою, незвичайною та захоплюючою. Вже у 15 років Френсіс опанував скрипку, флейту та фортепіано й почав грати на публіці. Згодом він став першим афроамериканцем, який привіз свій гурт до Європи. Ходили чутки, що в Лондоні хлопці грали навіть для королеви. Далі на philadelphia-trend.
Все це відбувалось у ХІХ столітті, але упродовж наступних ста років ім’я цього музиканта було практично забутим. Докладніше про його життєвий шлях та нове визнання розповідаємо у статті.
Початок шляху
Життя Френсіса або просто Френка Джонсона оповито багатьма таємницями та суперечностями. Так, відомо, що він народився у Філадельфії 16 червня 1792 року. Водночас дехто стверджує, що справжнє місце народження музиканта – острів Мартиніка, що у Карибському басейні. Так чи інакше подальше життя Френка минало саме у Філадельфії.
Про його освіту та дитинство нічого не відомо, але приблизно у 15 років він грав уже на багатьох інструментах у місцевих тавернах. Згодом його запросили працювати скрипалем у Exchange Coffee House. Це був старий будинок на Третій вулиці, де збиралась переважно біла публіка. Широкий репертуар та весела танцювальна музика захоплювали, тож у Френка з’явилось багато шанувальників.
У 1810 році гру Джонсона почув філадельфійський музичний видавець Джордж Вілліг. Саме він запропонував юнакові почати писати власну музику. Френк створив композицію під назвою Bingham’s Cotillion й ці ноти опублікували, що було вперше для афроамериканського музиканта. У цей же час Джонсон опанував горн, ставши одним з найкращих майстрів. Під час виконання композиції «Філадельфійська пожежна кадриль» його горн вигукував слово «пожежа», що вражало глядачів.
Варто зазначити, що пожежа таки трапилась під час одного з концертів музиканта. Тоді ніхто не постраждав, а глядачі жартували, що залу запалила саме музика виконавця.
Власний гурт та гастролі
Френк не зупинився на досягнутому й став одним із перших музикантів, який створив комерційно успішний гурт з афроамериканців. Хлопці спочатку грали лише для своїх, але згодом їх почали запрошувати на концерти для білих громадян, в тому числі на відомі світські заходи. Надалі гурт грав на популярному літньому курорті в Саратога-Спрінгс й здобув національне визнання.
До речі, Джонсон охоче навчав молодих музикантів, тому його також вважають одним із перших засновників місцевої музичної школи. У Філадельфії у нього була власна триповерхова студія поблизу 11-ї та Ломбард-стріт.
У 1824 році саме Френк створив переважну частину музики для церемоній вшанування генерала Лафаєта, який був героєм війни за незалежність. На цей час він уже був знаним музикантом в США та Канаді й вирішив поширити географію виступів. Тож, у 1837 році вперше в історії афроамериканський гурт із США поїхав на гастролі до Європи.
У Лондоні їх чекав неймовірний успіх. Вони стали сенсацією, а з Джонсоном зустрівся видатний композитор Йоганн Штраус. Гурт також відвідав Париж і повернувся додому з новими ідеями.
На наступних концертах вдома музиканти виконували вальси Штрауса та демонстрували новий стиль, який згодом трансформувався у попмузику. Окрім того, у складі гурту з’явились білі музиканти, що було революційним для того часу.
Надалі популярність Джонсона зростала:
- він писав музику на честь візиту Чарльза Дікенса та для святкування 100-річчя від дня народження Джорджа Вашингтона;
- неодноразово керував оркестром на заходах Університету Пенсильванії;
- писав музику для Школи медицини.
На жаль, попри те, що Френк був відомим музикантом, йому доводилось стикатись з расизмом. Іноді гурти білих виконавців відмовлялись брати участь у заходах, де грав Джонсон та його гурт. Траплялись випадки, коли слухачі не вірили, що афроамериканці вміють читати ноти та наполягали на тому, що музиканти грають виключно на слух. Після концерт у Сент-Луїсі міська влада взагалі вигнала виконавця з міста.
Джонсон же був прихильником рівності та вірив у те, що музика створена для всіх та не може мати жодних поділів за расовою ознакою. Саме тому він багато грав для афроамериканців та навчав і підтримував молодих музикантів.
Кінець життя та пам’ять
Про особисте життя музиканта відомо небагато. У 1819 році він одружився з Хелен Аппо. Вона була швачкою, а згодом працювала модисткою та костюмером. Дітей у пари не було.
Наприкінці березня 1844 року музикант важко захворів, а 6 квітня помер від розриву аневризми аорти. Йому був 51 рік. Проводжати відомого музиканта зібрався величезний натовп, а його гурт грав музику, написану Джонсоном.
Упродовж наступних десятиліть гурт продовжував грати, але згодом про Френка забули. У ХХ столітті його ім’я загубилось й було відроджено лише на початку ХХІ століття, коли його твори випустили на дисках, а творчість почали досліджувати. Так Френ Джонсон знову став відомим та визнаним як музикант, який започаткував джаз та багато зробив для розвитку музики в США та Філадельфії.
Джерела:
