Композитор Вінсент Персікетті народився та виріс у Філадельфії. З раннього дитинства його зачарувала музика, гра на фортепіано та органі. Батьки підтримали бажання сина й він здобув ґрунтовну освіту з теорії музики, диригування та композиції. Надалі працював у Музичному інституті Кертіса, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Протягом 1950-х років Персікетті створив концерти, сонати та твори для оркестру, які є відомими й досі. Розповідаємо докладніше на philadelphia-trend про його життєвий шлях та творчі здобутки.
Маленький музичний геній
Хлопчик на ім’я Вінсент Людвіг народився у Філадельфії 6 червня 1915 року. Родина мешкала на півдні міста, в італійському районі. Вінсент Роджер Персікетті та Марта Кетрін Бух не були пов’язані зі світом музики, але їх син ще у 2 роки виявив бажання навчатись гри на фортепіано. Батьки погодились та знайшли для крихітного Вінсента першого вчителя.
Коли хлопчику виповнилось чотири роки, родина переїхала ближче до центру Філадельфії. Через декілька будинків на тій самій вулиці мешкав містер Комбс, який заснував музичну консерваторію. Вінсент познайомився з ним та часто відвідував музичного маестро, розпитуючи його про таємниці світу музики.
З п’яти років він опановував гру на фортепіано у Вільяма Стенгера. Пізніше почав вивчати також гру на органі та тубі. У 1921 році, у віці шести років, Персікетті вперше взяв участь у фортепіанному концерті. Виступ був успішним, а дивовижна майстерність володіння музичним ремеслом у такому юному віці допомогла хлопчикові вступити до музичної консерваторії Комбса.
У цьому закладі освіти Вінсент занурився у вивчення теорії музики. Одним з його викладачів був Рассел Кінг Міллер. Вже у 1925 році Вінсент вперше виступив з грою на фортепіано на радіо. Надалі він продовжував своє навчання, адже знав, що хоче стати професійним музикантом і композитором.
Свої власні музичні твори він вперше виконав публічно у 14 років. У підлітковому віці Вінсент багато виступав та підробляв на акомпанементі, заробляючи кошти на власну освіту. Крім того, у роки навчання він працював церковним органістом, грав в оркестрах та на радіо. Цікаво, що юнак опанував не лише музику, а й скульптуру, яка була його хобі до кінця життя.
Освіта та початок кар’єри
У 1935 році викладачкою Вінсента з гри фортепіано стала досвідчена піаністка Ольга Самарофф. Наступного року він здобув ступінь бакалавра та отримав посаду викладача у музичному коледжі Комбса.
Надалі Вінсент продовжив навчання в Інституті музики Кертіса, а пізніше – у консерваторії Філадельфії, здобувши ступені магістра та доктора філософії. В Інституті музики Кертіса він був завідувачем кафедри теорії музики.
До 35 років молодий композитор створив досить багато творів, які були позитивно прийняті публікою та колегами. Його творчістю захоплювались Ігор Стравінський та Аарон Копленд. У 1947 році він став викладачем у Джульярдській школі музики, де працював до кінця свого життя.
Творчий спадок відомого композитора
Власного голосу Вінсент досяг у 1950-х роках. Одним з його найбільш відомих творів став «Концерт для фортепіано в чотири руки»:
- цей твір вперше виконали Вінсент і Доротея Персікетті на Піттсбурзькому міжнародному фестивалі сучасної музики у 1952 році,
- композиція передбачала участь двох піаністів, які нібито розмовляли за допомогою нот,
- критики відзначили її, як одну з найбільш дивовижних та цікавих мелодій американського музичного світу того часу.
Ще одним відомим твором філадельфійського композитора стала «Соната для фортепіано № 10». Вона була написана у 1955 році. Її вважають однією з найскладніших та найдовших серед фортепіанних сонат автора. Лише одна її частина триває двадцять хвилин. Ця музика є чарівною, ніжною, граційною і водночас динамічною. Слухачі, насолоджуючись нею, заглиблюються в особливий медитативний стан.
Варто зазначити, що Персікетті був досить вільним та сміливим автором щодо створення гармонії та взаємодії між оркестром і солістом. Цією майстерністю він завжди дивував своїх студентів і колег. Найяскравіше вона була продемонстрована у його квінтеті для фортепіано під назвою «Opus 66». Її композитор написав у 1954 році для виконання на фортепіано з акомпанементом струнних інструментів. Схожою є «Симфонія № 5» або «Симфонія для струнних», яку вперше виконав Філадельфійський оркестр.
Важливим доповненням музичної творчості Персікетті став навчальний посібник «Гармонія XX століття, творчі аспекти та практика». Композитор займався викладацькою діяльністю більшу частину свого життя та зростив багатьох талановитих учнів, наприклад, Філіпа Гласса, Леонардо Балада, Ейноюхані Раутаваара, Джейкоба Дракмана, Ларрі Томаса Белла та інших.
Щодо особистого життя, то у 1941 році композитор одружився з Доротеєю Фланаган, з якою разом навчався в Інституті музики Кертіса. Вона також була піаністкою та композитором. У пари народилась донька Лорен, яка стала танцівницею.
Вінсент пішов з життя 14 серпня 1987 році у рідній Філадельфії, залишивши світові значний творчий спадок і багато красивої унікальної музики.
