Цього уродженця нашого міста та одного з членів акторської династії в сучасності не всі знають, адже він народився ще два сторіччя тому. Філадельфієць виступав як в театральних шоу, так і в кіно та радіо, проте на старті мріяв зовсім про інше. А все ж таки досяг успіху, так само як і його зіркова родина, в акторській сфері. Більш детально про особливості творчого та життєвого шляху одного з кращих акторів династії Беррімор — читайте далі на philadelphia-trend.
Перші кроки в акторській діяльності
Лайонел Герберт Беррімор з’явився на цей світ 28 квітня 1878 року в місті братерського кохання. При народженні отримав разом з прізвищем від батька та мати талант до акторської справи. На нього та Етель і Джона Беррімора покладалися великі сподівання — продовжити успіх творчої династії. Тому вже в юнацькому рівні Лайонел відвідував місцеві навчальні заклади з нахилом на акторстві.
Вперше на сцені хлопець опинився у п’ятнадцятирічному віці, там виступав разом зі своєю бабусею. Через роки в інтерв’ю журналістам, він розповідав, що насправді ніколи не прагнув стати актором, оскільки серце юнака шаленіло від малювання.
Хотів цього чи ні, але вроджений талант до гри на сцені нікуди не міг дітися. Хлопець успішно виконував ролі, мріючи про кар’єру художника. Потім вже разом з дядьком виступав у відомих на той час п’єсах на Бродвеї. Одна з них викликала у місцевої публіки шквал позитивних емоцій, а вся сім’я Беррімор гуділа від щастя.
Загалом початок двадцятого сторіччя можна вважати стартом професійної кар’єри Лайонела Беррімора — він знімається у низці успішних театральних проєктів.
Чим він запам’ятався за роки виступів?
Через деякий час Лайонел стикається з потоками як то кажуть в сучасності — хейтом, після невдач на сцені. Розлюченим покидає Америку разом з дружиною та починає свою мистецьку кар’єру в Європі. Здійснити дитячу мрію у Парижі він не зміг, а тому з “підтиснутим хвостом” повернувся на батьківщину.
В Сполучених Штатах відразу береться до справи, через що тривалий час хворів на нервовому підґрунті — наближенні до нього люди наголошували на загостренні апендициту. Коли вилікувався повернувся до сценічної кар’єри та сімейної трупи.
Напередодні Першої світової війни, уродженець Філадельфії спробував себе у кіноіндустрії, але потім знову повернувся до театру. В останніх проєктах театрал зарекомендував себе в драматичних ролях, у таких роботах, як: “Жарт”, “Буква закону”, “Смійся, клоуне, смійся”.
Надалі філадельфієць повністю фокусується на зніманні у кінематографі, який на той час ставав все популярнішим. За відносно короткий термін бере участь у більш ніж шістдесяти німих стрічок. А також якийсь проміжок часу подорожує та знімається в успішних фільмах в Європі: “Вічне місто”, “Америка”, ”Ночі Декамерона”.
Дебютною стрічкою, де актор у фільмі розмовляв стала картина — “Лев і миша”. Гра була чудовою у виконанні філадельфійця, оскільки раніше він мав сценічний досвід в постановці діалогів у звукових фільмах. Як режисер запам’ятався тим, що одним з перших вигадав переміщати мікрофон на звуковій сцені.
У 1931 році тріумфує популярний актор зі стрічкою “Вільна душа”, яка приносить премію “Оскар” за найкращу чоловічу роль.
Попри те, що він намагався слідувати своїм шляхом, але талант до акторської майстерності навіть його самого запевнив у правильності дій. Загалом, як актор Лайонел запам’ятався доволі різноманітним, хоч і грав здебільшого негативні ролі, проте дуже професійно. Чоловік був дуже відданий своїй справі, якось навіть отримав сильну травму під час творчого процесу.
15 листопада 1954 року, внаслідок чималих захворювань, які спричинили зупинку серця — Лайонел помирає у Лос-Анджелесі. Уродженця Філадельфії там і поховали, на кладовищі Голгофа. За довготривалу любов та відданість творчості, він здобув 2 зірки на Голлівудській алеї слави. Також свого часу нашого земляка внесли до Зали слави американського театру, там його очікувала майже вся зіркова родинна. 
