Елейн Мей відома як акторка, комедіантка, сценаристка та кінорежисерка. Перша хвиля популярності очікувала на неї у 1950-х роках. Її комедійний дует з Майком Ніколсом надзвичайно подобався глядачам, а колеги заздрили їх успіху. На піку популярності вони припинили свою співпрацю. Тоді Мей почала писати сценарії та знімати фільми. Серед її нагород – премії «BAFTA», «Ґреммі» та «Тоні», Національна медаль мистецтв від президента Барака Обами та Премія «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі. Розповідаємо на philadelphia-trend більше про її життєвий шлях.
Ранні роки
Елейн Берлін народилася у Філадельфії 21 квітня 1932 року у єврейській родині. Її батька звали Джек і він був театральним режисером. Мати Іда працювала акторкою. З дитинства їх донька стала учасницею мандрівної театральної групи та разом із батьком виступала на їдиш. Дебют Елейн на сцені відбувся у віці 3-х років, коли вона зіграла маленького хлопчика.
Через постійні гастролі дівчинка змінила понад 50 шкіл. Тоді їй було всього 10 років і у жодній зі шкіл вона не затрималась довше, ніж на декілька тижнів. В школу ходити вона не любила, але захоплювалась читанням, особливо міфами та казками.
Коли Елейн виповнилось 11 років, помер її батько. Мати з донькою поїхали до Лос-Анджелеса, де Елейн пішла до школи, але покинула навчання у 14 років.
Кар’єра у театрі та кіно
У 1949 році красива та харизматична дівчина вперше вийшла заміж. Обранцем 17-річної Елейн став інженер Марвін Мей. Після одруження дівчина почала вивчати акторську майстерність. Щоб заробити на життя, вона працювала продавчинею, але також хотіла вступити до коледжу.
Тоді в Каліфорнії для цього треба було мати середню освіту. Лише Чиказький університет не висував такої вимоги, тому Елейн взяла 7 доларів та поїхала до Чикаго автостопом.
Не вступивши до університету, дівчина з 1950 року відвідувала заняття як вільна слухачка. Вона була досить активною та навіть розпочинала палкі дискусії з професорами. Одного разу навіть влаштувала справжню сварку через різні погляди на життя та діяльність Сократа. Варто лише дивуватись тому, звідки Елейн мала такі знання.
Її майбутній комедійний партнер Майк Ніколс тоді грав в університетському театрі. Тут вони вперше й зустрілись. Майк запам’ятав дівчину за палкі коментарі, а невдовзі їх познайомив режисер, який зазначив, що характери у них напрочуд схожі. Невдовзі молоді люди випадково зустрілись на міському вокзалі й почали спілкуватись.
У 1955 році Елейн приєдналась до чиказької театральної трупи «The Compass Players». Її засновниками були Сіллз і Девід Шеферд. Пізніше до цієї ж трупи прийшов і Ніколс, який продовжував товаришувати з Елейн. Гра у цьому колективі дуже часто ґрунтувалась на імпровізації. Майку це мистецтво давалось важко, але Елейн взялась його навчати. Невдовзі він чудово опанував імпровізацію й вони почали вигадувати комедійні дуети.
Так виник дует «Ніколс і Мей», який дуже швидко здобув надзвичайну популярність. Пара писала та виконувала власні комедійні імпровізації. Невдовзі їх попросили піти з театральної трупи, тому що їх успіх порушував рівновагу. Вся увага глядачів тепер була прикута до Елейн та Майка, але театр мав свої творчі плани.
Тож Мей і Ніколс продовжили працювати самостійно й виступали перед глядачам протягом чотирьох років. Припинили свою спільну діяльність вони досить раптово. Це сталось у 1961 році, коли дует ще був доволі популярним. Проте самі актори відчували, що їм усе важче вигадувати свіжі жарти та підтримувати свої позиції. Тому вони вирішили завершити цей етап творчої кар’єри, але кожен продовжив власний шлях. Ніколс став режисером на Бродвеї, а Мей зацікавилась сценаристикою та драматургією, а також акторською та режисерською діяльністю.
Елейн почала свій шлях у кіно з декількох маленьких ролей. Стрічки не мали дуже великого успіху й вона вирішила знімати власні фільми та почала писати сценарії. Цей шлях став доволі успішним, а саме:
- два фільми за сценаріями Мей були номіновані на премію «Оскар» («Небеса можуть зачекати» 1978 року та «Основні кольори» 1998 року);
- успішною режисерською роботою стали картини «Новий листок» (1971 рік), «Дівчина моїх кошмарів» (1972 рік) та «Іштар» (1987 рік);
- Елейн зіграла головну жіночу роль у картині «Новий листок» та була номінована за неї на «Золотий глобус».
У 2000-х роках талановита актриса знову повернулась на Бродвей. Вона грала у постановках та писала сценарії для театру. Потім вона сфокусувалась на телебаченні, але знову повернулась до гри на сцені у 2018 році, коли їй виповнилось 86 років.
У 2019 році стало відомо, що Елейн збирається знімати повнометражну стрічку. У 2021 році вона була нагороджена премією «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі.
Особисте життя
Перший шлюб Елейн тривав до 1960 року. В ньому народилась її донька Джинні, яка також стала акторкою. У 1962 році Мей вийшла заміж вдруге. Шлюб з Шелдоном Гарніком тривав понад рік, а у 1964 році жінка вийшла заміж втретє, за свого психоаналітика Девіда Рубінфайна. Цей союз тривав до 1982 року, коли чоловік пішов з життя.
З 1999 року тривали стосунки Елейн з режисером Стенлі Доненом. Він помер у 2019 році. У 2013 році чоловік говорив, що робив Елейн пропозицію понад 170 разів, але вона не погодилась на офіційний шлюб.
